Українці в Латвії

До XIX століття на території сучасної Латвії українців було досить мало. Поява окремих українців була пов’язана з їх підпріємницькою діяльністью. Крім того, так як територія сучасної Латвії повністю або частково в різні часи входила в склад країн з численним українським населенням – Польщі та Росії, то тут можливо було зустріти чиновников і солдатів-українців.

Вперше помітна кількість українців на території сучасної Латвії відмічається в XIX столітті. Це були робітники, підприємці, чиновники, студенти, а також солдати царської армії. В 1911 році в Ризі було створено перше українське культурне товариство "Громада". Під час Першої Світової війни на території сучасної Латвії опинилося особливо багато солдатів-українців. В 1917 році тут навіть стала виходити їх газета "Український голос". Однак під час Громадянської війни більшість українців залишили територію Латвії.

А в 20-ті роки ХХ століття численність українців почала помітно зростати. В першу чергу – за рахунок біженців та політичних іммігрантів з тодішнього СРСР. Крім того, багато латвійських червоних стрільців повернулися в Латвію з фронтів Громадянської війни з українськими жінками.

Після Другої Світової війни кількість українців в Латвії почала збільшуватись швидкими темпами. Це були фахівці, які направлялись на промислові підпріємства Латвії після закінчення ВУЗів союзного чи республіканського підпорядкування, висококваліфіковані працівники промисловості чи транспорту, яких потребувало народне господарство ЛРСР. В першу чергу це відноситься до тих професій, підготовки яких не велась в місцевих навчальних закладах чи ці професії не були традиційними для місцевого населення. Тому українці по рівні освіти займали друге місце серед національних груп тодішньої Латвії. Значна кількість українців приходилась і на сільське населення. В основному, це були завербовані на постійну чи тимчасові роботи в сільську місцевість. Досить багато було українців-викладачів та студентів місцевих ВУЗів.

Однак після проголошення незалежності Латвії в 1991 році, українська громада стала швидко зменшатися, як за рахунок еміграції (із-за бажання виїхати на Батьківщину чи в другі країни по економічним причинам або по причинам правової дискримінації), так із-за наставшого природнього перевищення смертності над народжуваністю. Відмічається також асиміляція українців латишами і росіянами.

На даний час в Латвії проживає біля 60 тисяч українців. За даними перепису 2000 року з 63.644 українців, які проживали в Латвії, своєю рідною мовою рахували: 17.301 особа – українську (27,18%), 43.159 – російську (67,81%), 2.309 – латишську (3,63%) та 875 – другі мови (1,38%). Половина українців (31.899 осіб, 50,12% від загальної кількості українців) проживає в Ризі – столиці країни. Хоча серед рижан українці складають тільки 4,17%. А от самим "українським" містом Латвії можливо рахувати Лієпаю, де українці (5.111 осіб) складають 5,71% населення (в 1989 році їх було значно більше – 7,6% ).

Серед нацменшин Латвії на українців приходиться найбільша доля негромадян (попросту кажучи, апатридів) – біля 50.000 осіб. Решта прийняли громадянство України або Росії (біля 3.500 осіб) чи шляхом натуралізації стали громадянами Латвії (біля 9.000 осіб).

В Латвії діють кілька українських громадських організацій та ансамблів. Крім Спiлки украïнцiв Латвiï це: "Дніпро" в Ризі, "Веселка" в Вангажи, "Водограй" в Резекне, "Мрiя" в Даугавпілс, "Кобзар" в Вентспілсі, "Світанок" і "Барвінок" в Лієпаї, деякий час існувала "Українска родина" в Яунолайне. В Ризі діє українська середня школа, де в 2002/2003 навчальному році навчалося 307 дітей. В Резекне працює українська недільна школа.

З динамікою кількості українців в Латвії можна ознайомитись по слідуючій таблиці:

Про географією розселення українців в Латвії (на 2000 рік) дає уявлення слідуюча таблиця: